Батьківські збори на тему "Почуйте серцем голос вашої дитини"

Почуйте серцем голос вашої дитини

Батьківські збори 

Мета. Переконати батьків у тому, що любов до дитини, повага до неї, до її почуттів, взаєморо­зуміння - запорука виховання в сім'ї.

Обладнання. Виставка картин учнів, відеоролик «Наше життя», виставка робіт з професії.

Хід зборів

Класний керівник. Шановні батьки! Сьогодні у нас незвичайні батьківські збори. На них при­сутні члени адміністрації, гості. Сьогодні ми пове­демо розмову про наших дітей, про взаєморо­зуміння в сім'ї, про глибоку невичерпну батьківську любов.

Батьки і діти, діти і батьки —

Життя земного нерозривне коло.

Спливає час, минають роки.

Воно ж не розривається ніколи!

Тема наших зборів: «Почуйте серцем голос ва­шої дитини». Почуйте тонкі струни дитячої душі, підтримайте, коли їй важко, розділіть з нею радість перемоги і горе невдачі. І тоді колись настане той час, коли дитина віддячить вам за вашу доброту. Для добрих і люблячих батьків немає нічого дорожчого за дитину. Це вічна істи­на життя.

Кожна людина у думках повертається у мину­ле. Давайте і ми заглянемо туди. Дорогі батьки, згадайте ту мить, коли ви чекали першої посмішки, першого слова, першого кроку від своїх дітей. Ніколи не забудеться той день, коли ви разом переступали поріг школи. Але минули роки, і ось вже наступила рання юність. І тут, ма­буть, доречно згадати таку японську мудрість про те, що до трьох років до дитини треба ставитися, як до Бога, до восьми років - як до раба, а далі - як до рівного собі. В цьому закладено великий зміст такої нелегкої справи, як виховання. Для наших дітей наступила пора ранньої юності, така чудова і непроста пора в житті людини.

Рання юність - період становлення людини, формування своєї життєвої позиції, усвідомлення себе, як особистості. Це період перших почуттів між людьми: дружби, закоханості, любові. Це період, коли у наших дітей зростає почуття са­мостійності, з'являються інтереси і переживання, які приховуються від батьків. Будь-яке зауважен­ня чи порада з боку батьків сприймається агресив­но. Батьки у розпачі, такого з сином ніколи не бу­ло, а вчені стверджують, що 86% батьків в цьому віці конфліктують з дітьми.

Багато конфліктів, непорозумінь відбувається тому, що батьки і діти щодо багатьох питань пов­сякденного життя мають різні погляди. Питання можуть бути різноманітні: чи гарна музика, чи як проводити вільний час, з ким дружити, скільки дивитись телевізор, як витратити гроші. Діти ви­магають до себе великої уваги і поваги. Не мину­ла ця проблема і нас з вами. Коли в одній з бесід постало питання про непорозуміння з батьками, то в класіне знайшлося жодного учня, який би не конфліктував з ними.

Та як не прикро, а однією з головних причин виникнення конфліктів є несправедливість, грубість, нетактовність батьків. Уявіть собі, що дитина захворіла і тоді все стає навпаки: увага матері, виконання будь-яких бажань. Адже це так просто. А дитина хотіла б бачити це щодня. Чи знаєте ви, що причиною захворювання дуже часто стає якась психічна травма, пов'язана з сімейними конфліктами, розлученням батьків. Але батьки не завжди замислюються над тим, які наслідки має залишення батьком чи матір'ю ро­дини. І в своє виправдання батьки говорять про те, що дитина ще дуже мала, щоб все це зро­зуміти, або достатньо доросла, що сама може все це правильно оцінити.

Не завжди дитячі вчинки викликають у нас захоплення. Буває дуже складно зрозуміти дити­ну, знайти спільну мову з дорослими дітьми. Ро­дина поступово втрачає своє значення в порівнянні з друзями-однолітками. Вони вважа­ють, що батьки обмежують їх свободу, лишають права на власну думку, не дають їм самостійно приймати рішення. Наступає перебудова у сто­сунках з батьками. Доля взаємин з дітьми - в ру­ках батьків, І ось тут практика показує, що бать­ки дуже часто неготові до того, аби їхні діти ста­ли дорослими. Син, який ще вчора ділився з ва­ми переживаннями, несподівано став замкненим і роздратованим. Мати в розпачі: «Це мій син. Я його виростила. Скільки сил і нервів віддала. Я повинна знати про нього все. Я - мати, і маю на це право». Батьки починають постійно нагадува­ти дітям про їхню «чорну невдячність». Дуже складно і важко спілкуватися з дітьми, особливо коли вони стають вже дорослими, з ними навіть важко жити під одним дахом: годинами слуха­ють дику музику, вечорами ідуть з дому невідомо куди, одягаються в порвані джинси. А на всі вмовляння та погрози або мовчать, або огриза­ються. Ви в повному відчаї: чи можна з ними якось дійти до згоди, якою вже мовою розмовляти аби вони зрозуміли, що їм зичать добра. Можна, якщо ви, батьки, переглянете свою власну поведінку, почнете поважати їхню думку, не бу­дете постійно критикувати їхніх друзів, їхню ма­неру одягатися. Ви маєте змиритися і з тією му­зикою, яку вони слухають, і дозволити вдяга­тись так, як вони бажають.

Батьки замість докорів, повинні дати їм як­найбільше любові, не обмежувати їхню са­мостійність, бути відвертими, говорити про свої почуття.

(Один із учнів зачитує «15 дитячих прохань» від імені всього класу).

Почуйте серцем голос вашої дитини!

(15 дитячих прохань)

1. Окрім їжі, дайте мені тепло, сердечність, без­печний спокій і вашу любов.

2. Не розбещуйте мене, цим ви мене псуєте. Я добре знаю, що необов'язково давати мені все, що я вимагаю.

3. Не бійтесь бути вимогливими зі мною.

4. Не покладайтесь на силу у стосунках зі мною. Це привчить мене до того, що зважати тре­ба, лише на силу.

5. Не давайте обіцянок, яких ви не зможете ви­конати - це похитне мою віру у вас.

6. Не засмучуйтесь від моїх слів: «Я не буду цього робити!». Я просто хочу проявити свою са­мостійність.

7. Не змушуйте мене почувати себе меншим, ніж я є насправді.

8. Не повчайте мене у присутності сторонніх людей. Я зверну більше уваги, якщо ви скажете мені спокійно і віч-на-віч.

9. Не читайте мені «нотації», бо я і сам добре знаю, що «добре», а що «погано».

10. Не вимагайте від мене пояснень, навіщо я це зробив, бо я і сам цього не знаю.

11. Не намагайтесь відчепитися від мене, коли я ставлю якісь питання, якщо ви не даватимете відповіді, я шукатиму їх на «стороні».

12. Ніколи не натякайте, що ви чесні і безгрішні,

13. Не забувайте, що я не можу успішно жити без розуміння і підбадьорювання, але чесна похвала іноді все ж забувається, а прочуханка ніколи.

14. Ставтесь до мене так, як ви ставитеся до своїх друзів. Тоді я також стану вашим другом.

15. Крім того, я вас так сильно люблю. Будь ласка, ставтеся до мене з такою ж любов'ю.

Вчитель. Шановні батьки! Якщо у вас вже до­рослі діти, то настав час придивитися до себе, до власної поведінки.

У сімейних стосунках неприпустимі крики і об­рази. Дуже важливо в цей час встановити щирі, побудовані на довірі стосунки. Своїм ставленням показуйте, що їх переживання - це і ваші пере­живання, що ви їх любите такими, якими вони є. Пам'ятайте, перш ніж сперечатися, потрібно вирішити, чого ви насправді прагнете: виплесну­ти негативні емоції, чи вирішити проблему. Демо­нструйте дитині ваше розуміння, готовність завж­ди допомогти. І не забувайте слова В. Сухомлинського: «Якщо ви хочете, аби син прийшов до вас за допомогою, відкрив вам свою душу - бе­режіть саме ті куточки душі, дотик до яких він сприймає особливо хворобливо».

Шановні батьки! Ви звичайно любите своїх дітей і бажаєте їм тільки добра.

(Батьки зачитують лист-звернення до дітей).

«Батьківські поради»

Дорогі діти!

Ваші батьки звертаються до вас з колективним листом своїх прагнень!

1. Співпрацюйте з нами. Простягніть нам руку допомоги і зрозумійте, що ми ростемо разом з вами.

2. Пам'ятайте, що серйозне ставлення до нав­чання означає, що ви правильно обираєте свою життєву, дорогу.

3. Ми не завжди були батьками, а стали ними після вашого народження. Як батьки, ми - ваші ровесники. Від нас залежить, якими ви станете, але і від вас залежить, якими батьками будемо ми.

4. Пам'ятайте, ми, дорослі, не менше за вас по­миляємося, й інколи самі є безсилими. Будьте ве­ликодушні, якщо іноді ми не на висоті.

5. Дуже хочеться, щоб ви не ображали нас своєю неуважністю.

6. Спробуйте любити нас навіть тоді, коли ми помиляємося. Батьки - не Боги і не ангели.

7. Намагайтеся ставитися до нас, як до рівних собі.

8. Учіться самостійно приймати рішення, а ми будемо любити вас незалежно від того, правильні вони, чи ні.

9. Не копіюйте нас, підходьте до кожної справи творчо будьте самі собою.

10. Нам теж потрібен відпочинок. Поважайте наших друзів, як ми ваших.

Р.S. Ми любимо вас!

Вчитель. Та, на жаль, на практиці буває так, що батькам бракує часу на дітей. Дефіцит спілку­вання з дітьми - сьогодні печальний факт. І тоді вони залишаються один на один зі своїми печаля­ми, а часом і горем, негараздами, зі своїми пер­шими почуттями, нерозділеним коханням, злов­живанням наркотиків та алкоголю. За статисти­кою сьогодні 17,8% юнаків вважають, що вони нікому не потрібні, 25,5% - не розраховують на допомогу близької людини, а 27,2% юнаків втра­чають бажання жити.

Сьогодні Україна увійшла до групи країн із ви­соким рівнем самогубства. І це тому, що поряд не було близької-людини. Людська природа така, що їй завжди потрібна підтримка, і цією підтримкою повинні стати батьки. Хотілося б, щоб наші діти не знали дефіциту любові, адже в неї є своя душа. І варто було б прислухатись до поетичних рядків Л. Костенко:

Людині бійся душу ошукать,

Бо в цьому схибиш - то уже навіки.

Чому наступають непорозуміння, чому не мо­жуть батьки достукатись до серця, почути голос дитячої душі? Батькам здається, що вони знають про сина все, а насправді знають дуже мало. Зна­ють тільки, який він вдома, а не в когось з друзів.

(Вчитель проводить презентацію класу, роз­повідає про всі хороші сторони у дітей, називає найкращих в навчанні, художників, спор­тсменів, артистів. Про всі негативні зміни в характері, поведінці учнів, роздає у письмовій формі кожному батьку (матері) окремо).

Кожна дитина потребує батьківської любові. І батьки повинні навчатися виявляти свою любов до неї. Спілкуючись з дітьми, частіше нагадуйте собі:

1. Перед вами діти.

2. Якщо я виконуватиму свої батьківські обов'язки і любитиму дітей, незважаючи на їхні провини, вони обов'язково подорослішають. Дітям необхідна любов батьків - це найголовніша потреба дитини.

(Роздаються анкети).

Анкета «Чи добрий ви вихователь?»

1.  Чи вважаєте ви, що у вашій сім'ї є взаєморо­зуміння з дітьми?

2.  Чи говорять з вами діти відверто, радяться з особистих питань?

3.  Вони цікавляться вашою роботою?

4.  Чи знаєте ви друзів вашої дитини?

5.  Бувають вони у вас вдома?

6.  Чи беруть участь ваші діти у господарський справах разом із вами?

7. Чи є у вас з дітьми спільні справи і захоп­лення?

8. Ваші діти беруть участь у підготовці до сімейних свят?

9. Ви контролюєте те, як вони виконують уроки?

10. Чи обговорюєте ви з дітьми прочитані книги?

11. Ви берете участь разом із дітьми в прогу­лянках, походах?

12. Свою відпустку ви проводите разом із дітьми?    

Відповіді «так», «ні», «можливо», «інколи».

За відповідь «так» ставимо 2 бали, «можливо», «інколи» - 1 бал, «ні» - 0 балів.   

Більше 20 балів - ви добрий вихователь.

Від 20 до 10 балів — ваші стосунки з дитиною задовільні, але не багатогранні.

Від 10 до 0 балів - вам необхідно здійснювати заходи у взаєминах з дитиною.

«П'ять шляхів до серця дитини»

1.  Дотик - найважливіший прояв любові.

І коли ви ніжно гладите чи цілуєте свого сина чи доньку, то цим говорите набагато більше, ніж словами: «Я тебе люблю».

2.  Слова заохочення.

Кожного   дня   даруйте   дитині   приємні   слова-підтримки, заохочення, ласки, схвалення,

3.  Час, подарований дитині.

Проводьте разом час - це найкраща повага до дитини.                           

4. Подарунок — це символ уваги і турботи. Не даруйте подарунок, аби відкупитись від дитини. Справжній подарунок дається не в обмін на щось, а просто так,  даруйте на день народження,  на різдвяні свята.

5.  Допомога.

Кожного дня діти звертаються до вас з прохан­нями, почуйте ці прохання і відповідайте на них, допомагайте їм з радістю і любов'ю.

Материнство і батьківство - це професії і дуже нелегкі. З вами, батьки, укладено контракт, при­наймні на 18 років, і робочий день у вас - ненормований. Тільки за цих умов ви почуєте серцем голос вашої дитини!